Зростання мит на сою і ріпак підірве довіру до українського експорту в світі, — експерти

У Верховній раді мають намір запровадити 10% мито на експорт сої та ріпаку для трейдерських компаній нібито задля стимулювання внутрішньої переробки. Представники агросектору переконані: це вигідно крупним переробникам та великим виробникам, адже дозволить знизити закупівельні ціни на ці культури. Глобальним наслідком ініціативи може стати скорочення посівів під ріпаком і соєю, втрата експортних ринків, руйнування євроінтеграційних процесів, підірвана репутація України серед інвесторів, пише видання «Бізнес.Цензор» .

ВІДЕО ДНЯ

«Соєву поправку» до законопроєкту № 13134 у парламентському комітеті з податкової та митної політики розглядали 13 червня. Її автор Дмитро Кисилевський вважає, що підвищення мит стимулюватиме внутрішню переробку сировини і наповнить бюджет. Крім того, за його словами, у аграріїв нібито буде вибір: експортувати сировину самостійно чи передавати трейдерам. Однак самі аграрії наголошують, що вибору, про який говорить Кисилевський, насправді немає", — йдеться у матеріалі.

Більшість аграрних об’єднань і експертів критикують цю ініціативу, називаючи її повторенням сумнозвісних «соєвих правок» 2017 року.

Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) закликала парламентарів відхилити ці зміни, адже експортне мито на олійні матиме низку негативних наслідків: від дискримінації дрібних фермерів до порушення угоди з ЄС.

РЕКЛАМА

Своєю чергою падіння прибутковості і скорочення посівів олійних може призвести до зниження вартості сільгоспземель і, як наслідок, — до зменшення орендної плати власникам паїв та скорочення робочих місць, попереджають галузеві експерти.

«Постраждають і сільські громади: менше грошей зароблять фермери — менше податків надійде до місцевих бюджетів, скоротяться програми розвитку інфраструктури, соціальні проєкти, а відтік робочої сили з села може прискоритися», — говорять експерти.

Учасники ринку попереджають, що сьогодні переробні заводи незавантажені не через брак сировини, а через небажання платити за неї конкурентну ціну.

РЕКЛАМА

«Потужностей в Україні вже достатньо, щоб переробити весь урожай олійних, але фермери часто віддають перевагу експорту, адже експортери пропонують кращу ціну, йдеться в матеріалі. На початку повномасштабної війни, коли операційна діяльність портів Великої Одеси була заблокована, а на логістиці втрачалось до 30% експортної ціни, переробний бізнес показував надприбутки, бо український фермер був в безвихідній ситуації і продавав продукцію з величезним дисконтом аби отримати хоч якісь кошти», — йдеться у матеріалі. За таких умов планова окупність інвестицій у будівництво переробного заводу становила неймовірно короткі три роки. Що спричинило «бум» таких інвестицій, підтверджували галузеві ЗМІ.

«Проте щойно „морські ворота“ відкрилися — продаж ріпака і сої на переробку став для фермера нецікавим, оскільки трейдери почали пропонувати набагато кращу ціну. Водночас підприємці зацікавлені якнайшвидше повернути вкладені у будівництво нових переробних потужностей інвестиції. Один з найпростіших варіантів — штучно примусити фермерів продавати сировину дешевше на внутрішньому ринку», — відзначає видання.

Непередбачуваність регуляторної політики посеред сезону, в розпал жнив чи у пікові місяці для експорту, підриває залишки довіри бізнесу до влади.

«Якщо б ви це зробили через пів року, через рік, заздалегідь, весь бізнес попередили — окей, назвіть це державною політикою, протекціонізмом. Коли це робити день в день таким способом — воно виглядає як „шкура“, звучить як „шкура“ і є „шкура“, скоріше за все. Давно я такого підходу в комітеті не бачив», — заявив під час засідання Податкового комітету заступник голови Ярослав Железняк.

РЕКЛАМА

Репутаційні наслідки такого рішення можуть бути серйозними. По-перше, такий крок підважує довіру європейських партнерів до України як до країни, що дотримується домовленостей. По-друге, виникає дисонанс: коли деякі сусідні країни ЄС обмежували імпорт українського зерна, Київ рішуче протестував, називаючи це недружнім і незаконним кроком. Однак тепер Україна сама розглядає обмеження експорту зерна, що виглядає непослідовно і може бути розцінене як прояв протекціонізму.

Крім того, у разі зменшення обсягів експорту, українські аграрії можуть втратити основні експортні ринки в ЄС і на Близькому Сході, які формувалися роками.

Источник